А це взагалі безпрецедентне явище – вірне й щире служіння колись обраній державі цілими сімейними кланами.
ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ (1863-1945) – онук М.Гулака (один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства), основоположник геохімії та біогеохімії. Член Академії наук (хронологічно – російської з 1912, української з 1918, чехословацької, французької). Перший президент Всеукраїнської Академії наук (1919), член Наукового товариств імені Шевченка, засновник першої наукової бібліотеки в Україні (зараз ЦНБ НАНУ), член Українського наукового товариства, Товариства дослідників науки при Харківському університеті. Народжений у Петербурзі в сім’ї профессора Івана Вернадського родом з Києва. Належав до співзасновників ВУАН, але це тільки епізод в його науковій праці. Все своє творче життя віддав російській науці. На 27-му році став доцентом, потім професором мінералогії Московського університету. У складі російської Академії очолив ряд наукових установ. Особливо заслужений в організації російських наукових кадрів. «Збагатив науку глибокими ідеями, що стали основою нових провідних напрямків у сучасні мінералогії, геології, гідрогеології, висунув наукові проблеми великого практичного значення» (Українська Радянська Енциклопедія).
В.Вернадський був захисником академічних свобод, принципів демократії, справедливого розв’язання національного питання в Україні («Українське питання і російська громадськість»).
ІВАН ВЕРНАДСЬКИЙ (1821-1884) – батько В.Вернадського, одружений з Наталею Старицькою з Полтави, онук українського священика Івана Вернадського з Чернігова. Учений-економіст (1846-1854), прихильник манчестерської школи, розпочав наукову кар’єру в Києві, професор політичної економії в Московському університеті. Склав перший у Росії підручник історії політекономії. Ворог кріпацького ладу, обстоював економічний лібералізм.
ГЕОРГІЙ ВЕРНАДСЬКИЙ (1887-1973) – син В.Вернадського, «патріарх російських істориків». Учень Ключевського (1841-1911) і Платонова (1860-1933). Від 1927 року в Йєльському університеті (США). Автор або редактор 25 праць, серед яких монументальна п’ятитомна «AHistoryofRussia» до 1600 року, написана в дусі російської великодержавної історіографії; монографія про Б.Хмельницького; однотомник «HistoryofRussia», багато разів переведений впродовж наступних 40 років та інші.
У передмові до однотомної «А HistoryofUkraine» (1941) Г.Вернадський писав: «Незалежно від того, що принесе майбутній розвиток, сильна рішучість, яку продемонстрував український народ у багатовіковій боротьбі за свою єдність, свою свободу, свою культуру, засвідчує величезну живучість своєї нації».
ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ (1863-1945) – онук М.Гулака (один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства), основоположник геохімії та біогеохімії. Член Академії наук (хронологічно – російської з 1912, української з 1918, чехословацької, французької). Перший президент Всеукраїнської Академії наук (1919), член Наукового товариств імені Шевченка, засновник першої наукової бібліотеки в Україні (зараз ЦНБ НАНУ), член Українського наукового товариства, Товариства дослідників науки при Харківському університеті. Народжений у Петербурзі в сім’ї профессора Івана Вернадського родом з Києва. Належав до співзасновників ВУАН, але це тільки епізод в його науковій праці. Все своє творче життя віддав російській науці. На 27-му році став доцентом, потім професором мінералогії Московського університету. У складі російської Академії очолив ряд наукових установ. Особливо заслужений в організації російських наукових кадрів. «Збагатив науку глибокими ідеями, що стали основою нових провідних напрямків у сучасні мінералогії, геології, гідрогеології, висунув наукові проблеми великого практичного значення» (Українська Радянська Енциклопедія).
В.Вернадський був захисником академічних свобод, принципів демократії, справедливого розв’язання національного питання в Україні («Українське питання і російська громадськість»).
ІВАН ВЕРНАДСЬКИЙ (1821-1884) – батько В.Вернадського, одружений з Наталею Старицькою з Полтави, онук українського священика Івана Вернадського з Чернігова. Учений-економіст (1846-1854), прихильник манчестерської школи, розпочав наукову кар’єру в Києві, професор політичної економії в Московському університеті. Склав перший у Росії підручник історії політекономії. Ворог кріпацького ладу, обстоював економічний лібералізм.
ГЕОРГІЙ ВЕРНАДСЬКИЙ (1887-1973) – син В.Вернадського, «патріарх російських істориків». Учень Ключевського (1841-1911) і Платонова (1860-1933). Від 1927 року в Йєльському університеті (США). Автор або редактор 25 праць, серед яких монументальна п’ятитомна «AHistoryofRussia» до 1600 року, написана в дусі російської великодержавної історіографії; монографія про Б.Хмельницького; однотомник «HistoryofRussia», багато разів переведений впродовж наступних 40 років та інші.
У передмові до однотомної «А HistoryofUkraine» (1941) Г.Вернадський писав: «Незалежно від того, що принесе майбутній розвиток, сильна рішучість, яку продемонстрував український народ у багатовіковій боротьбі за свою єдність, свою свободу, свою культуру, засвідчує величезну живучість своєї нації».