ВЛАДИМИР САМІЙЛЕНКО (1864-1925). Син матері-кріпачки Олександри Самійленко і поміщика Івана Лисевича. Байстрюк. На кошти опікуна Трохимовського закінчив школу в Миргороді, Полтавську гімназію, Київський університет (на 1884 був там єдиний студент нешляхетного походження). З 1886 видає віршовані твори. Деякі з них царська цензура не пропускала або видавала з численними правками. Наприкінці XIX – на початку XX ст. твори В.Самійленка видавалися в 1890, 1906, 1918. В його творчому доробку 5 драматичних творів («Маруся Чурай», «Драма без горілки», Дядькова хвороба», «Химерний батько», У Гайхан-бея»), оповідання, вірші, статті з мовознавства та літературознавства. В 1917-1919 працював в інформаційному відділі Української Центральної Ради, в 1920-1924 – в еміграції в Польщі та Галичині. В 1924 повернувся в Україну, невдовзі помер. Франко казав про нього колись так: «Він не декадент и не символіст, не модерніст і не консерватист, не революціонер і не реакціонер. Він поперед усього чоловік з ніжним людським почуттям, з вродженою і життям виробленою симпатією до всього бідного, покривдженого і зневаженого в природі і суспільстві. При тім він українець, свідомий українець, усею душею відданий своїй країні й своєму народові». Жив ніби й давненько, але пише чомусь про сьогодення…
ГУМОР І САТИРА ЕЛЬДОРАДО
Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо –
Держиморда, держиморда.
В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє –
У острозі, у острозі.
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка –
Батогами, батогами.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос.
Там злочиних зараз лають –
Та не вголос, та не вголос.
Там уряд «блюде» закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
З провинності ж карає –
Тільки бідних, тільки бідних.
Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють «без проволочки»,
А не винен, той відпустять –
Без сорочки, без сорочки.
В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там на те хрести й медалі –
Для багатих, для багатих.
Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу пілку,
Всі там п’ють самую воду –
Та горілку, та горілку.
Там всі люди роботящі,
Та нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро –
Язиками, язиками.
Там широка воля слову:
Кожний пише все, що знає,
А цензура ліберальна –
Все черкає, все черкає.
Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить –
В Сибіряку, в Сибіряку.
Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають –
Крім своєї, крім своєї.
Там зійшлися всі народи:
Москалі, «хахли», поляки,
І живуть вони так дружно –
Як собаки, як собаки.
Там живе племен усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься –
Русь єдина, Русь єдина.
(3 січня 1886)
СЛОВА Й ДУМКИ
Ми бажаєм волю дати
Всім народам і народцям.
(Краще б дулю, аніж волю
Дати нашим інородцям).
Отже, в нас усі народи
Будуть рівними братами.
(Можна легко їх і швидко
Порівняти нагаями).
Ми, на лихо, дуже добрі;
Всіх ми любим на дурницю
(Українці, віддавайте
За любов свою пшеницю).
Інородці, ви нам любі,
Наші вірні, наші друзі.
(Щоб були вірніші, треба
Вас держати на ланцюзі).
Військо власне всім народам
Даємо ми, демократи…
(Як дамо, то вже зумієм
Саме в час і розігнати).
Даємо ми всім народам
Право власного уряду.
(Зробим так, щоб і не чхнули
Без дозволу з Петрограду).
Словом, буде всім країнам
Автономія найширша.
(Добре, що не все те правда
Що говориться для вірша).
(1917)
ГУМОР І САТИРА ЕЛЬДОРАДО
Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо –
Держиморда, держиморда.
В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє –
У острозі, у острозі.
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка –
Батогами, батогами.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос.
Там злочиних зараз лають –
Та не вголос, та не вголос.
Там уряд «блюде» закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
З провинності ж карає –
Тільки бідних, тільки бідних.
Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють «без проволочки»,
А не винен, той відпустять –
Без сорочки, без сорочки.
В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там на те хрести й медалі –
Для багатих, для багатих.
Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу пілку,
Всі там п’ють самую воду –
Та горілку, та горілку.
Там всі люди роботящі,
Та нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро –
Язиками, язиками.
Там широка воля слову:
Кожний пише все, що знає,
А цензура ліберальна –
Все черкає, все черкає.
Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить –
В Сибіряку, в Сибіряку.
Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають –
Крім своєї, крім своєї.
Там зійшлися всі народи:
Москалі, «хахли», поляки,
І живуть вони так дружно –
Як собаки, як собаки.
Там живе племен усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься –
Русь єдина, Русь єдина.
(3 січня 1886)
СЛОВА Й ДУМКИ
Ми бажаєм волю дати
Всім народам і народцям.
(Краще б дулю, аніж волю
Дати нашим інородцям).
Отже, в нас усі народи
Будуть рівними братами.
(Можна легко їх і швидко
Порівняти нагаями).
Ми, на лихо, дуже добрі;
Всіх ми любим на дурницю
(Українці, віддавайте
За любов свою пшеницю).
Інородці, ви нам любі,
Наші вірні, наші друзі.
(Щоб були вірніші, треба
Вас держати на ланцюзі).
Військо власне всім народам
Даємо ми, демократи…
(Як дамо, то вже зумієм
Саме в час і розігнати).
Даємо ми всім народам
Право власного уряду.
(Зробим так, щоб і не чхнули
Без дозволу з Петрограду).
Словом, буде всім країнам
Автономія найширша.
(Добре, що не все те правда
Що говориться для вірша).
(1917)
