Антологія "Анти-Моська" (6)

Пісня «Ще не вмерла Україна» у першому виконанні звучала істинно інтернаціональним гімном боротьби народу проти всіляких імперських посягань. Адже співали її українці й серби, поляки і болгари, євреї й росіяни. Перший варіант тексту Павло Чубинський (1839-1884) написав влітку або восени 1862 за один вечір під впливом сербської пісні, де були слова «серце біє і крев ліє за свою свободу». За це його було вислано з Києва на північ у 1862. А вірш поширювався в рукописних варіантах. У 1863 під час повстання проти Московії у Польщі і Литві був відомий такий варіант:

Ще не вмерла України
І слава і воля
Ще нам браття молодці
Усміхнеться доля
Згинуть наші вороги
Як роса на сонці
Запануєм браття й ми
В своїй сторононьці

Приспів: Душу й тіло ми положим
За свою свободу
І докажем що ми браття
Козацького роду
Гей гей браття милі
Нумо братися за діло
Гей гей пора встати
Пора волі добувати

Наливайко і Павлюк
І Тарас Трясило
Із могили нас зовуть
На святеє діло
Спогадаймо славну смерть
Лицарства козацтва
Щоб не стратить марно нам
Свойого юнацтва

Гей Богдане Богдане
Славний наш гетьмане
Нащо віддав Україну
Москалям поганим
Щоб вернути її волю
Наречемось України
Вірними синами

Наші братчики слов’яни
Вже за зброю взялись
Не діжде ніхто щоб ми
Позаду зостались
Поєднаймось разом всі
Братчики слов’яни
Хай же гинть вороги
Хай воля повстане.

Навесні 1863 учасники польського повстання від переслідувань переїжджали до Галичини. Так текст Чубинського потрапив до святого отця, композитора Михайла Вербицького (1815-1870). У 1864 гімн Чубинського-Вержбицького було виконано публічно при відкриті українського театру в концертному залі Народного дому у Львові. З того часу пісня зажила своїм життям. Існували наддніпрянський варіант (в обробці М.Лисенка і Ю Стеценка), наддністрянський варіант (в обробці Вербицького), закарпатський варіант.

Повний текст державного гімну України сьогодні виглядає наступними чином:

Ще не вмерла України
Ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії,
Усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки,
Як роса на сонці –
Запануєм і ми, браття,
У своїй сторонці.

Приспів: Душу й тіло ми положим
За нашу свободу,
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий
Від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати
Не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться
Дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашу Україну
Воленька приспіє.

І завзяття й праця щира
Свого ще докаже.
Що ся в вільній Україні
Пісенька розляже.
За Карпати відіб’ється,
Згомонить степами.
України слава ляже
Поміж народами.