Кюблер-Россівське

Отже, психологія блискуче підтвердила, що має прогностичну силу, і може передбачати поведінку таких, здавалось би, різних індивидів за певних умов. Для тих, хто не в курсі діла, поясню, що Елізабет Кюблер-Росс у 1960-х описала, як людина поводиться з неприйнятним, але невідворотнім фактом. Наприклад, із безнадійним діагнозом, або із звісткою про смерть близької людини. Завжди людина послідовно проходить п'ять однакових стадій: заперечення - гнів - торг - депресія - прийняття. Ось для ілюстрації жираф, що втрапив у зибучий пісок і має незабаром померти.



Росія (і росіяни) напавши на Україну, втрапили у ситуацію, коли зкоєне не могло зійти їм з рук. Фінал сутички з гарантом недоторканості та суверенітету України - це те саме неминуче та жахливе,з чим зіткнулися росіяни. І коли їм у 2014 році прямо сказали, що тепер їм кінець, вони лише сміялися у відповідь, мовляв, "не смішіть наші іскандери". Згодом, коли санкції виявились не такими вже й смішними, росіяни вибухнули гнівом. Фошізди, вбивці дітей, нацисти, 404, букраїна, ну і так далі. Згодом минулася і ця фаза, почався торг. Елементами торгу була участь в Сирійській війні, та спроби підкупить Китай, Турцію та Німеччину трубопроводами. Торг, як ми знаємо, ще минулого року фактично луснув, і оце на днях він був закритий остаточно. Ніяких торгів. Затим почалася депресія.

Хто любить читати та слухати вату - Стрєлкова, Калашнікова, Хазіна, Мюріда, Просвірніна та інших, той знає, що ще з минулої осені всю цю братію накрила неілюзорна депресія. Деморалізація, втрата мотивації, відсутність ідей, перспектив, сподівань, надій, позитивних варіантів розвитку і так далі. Здавалось би, ніби тільки вчора вони створювали "комітет 25 січня", видавали партійні квитки з номерами у першій сотні, та самозакохано малювали логотипи. А сьогодні максимум, на що вони всі спроможні - це ридать крокодилячими слізьми і бідкатися, які блискучі шанси було втрачено у 2014, коли можна було вчинить повномасштабний напад на Україну, а далі все було б в шоколаді. Зараз нема більших антипутинців, ніж вчорашні його вірнопідданні.

І ось, нарешті, сталося те, що і очікувалося. Вата змирилася з неминучим. Тепер вона вже може говорить, що вся затія програна вщент, і за всі худозства доведеться заплатить жахливу ціну, кожному з них. Власне кажучи, це саме те, що говорили ваті українці та інші притомні люди ще від самого початку авантюри. Тими самими словами описувались саме ті наслідки, що ми їх спостерігаємо. Три роки знадобилось ваті, аби пройти всі стадії і від заперечення прийти до покірного і смиренного прийняття очевидного та неминучого. Три роки ми тримали російського ведмедя на аркані, поки дядько Сем гамселив його по макітрі лопатою. І ми таки досягли свого. Читайте, насолоджуйтесь:

http://el-murid.livejournal.com/3339796.html?thread=292707348

Ведмідь ще не здох, але це лише питання часу, і він це знає так само добре, як і ми. Жодних ілюзій. Слава Україні.