Оригинал взят у ![]()
67viktorв Российские танки на Донбассе ч.05
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
Еще один танк, увидев судьбу троих своих собратьев, отвернул и отступил к Санжаровке, БТР свалил еще раньше. Также уцелел мехвод одного из подбитых танков - его взяли в плен. Такой вот итог боя с танками. Двинувшая минут через 20 пехота на этом фоне смотрелась скучно и неубедительно, ее отбили без потерь с нашей стороны.
Теперь о грустном… Стрелок нашего взвода Адальберт Ковач убит осколком снаряда, АГС-ник РВП Федя Лопацкий пулей из НСВТ. Трое, ст.л-нт Сергей Свищ, снайпер Саша Венгер из 54-го ОРБ, и зенитчик Вова Питак из РВП нашего батальона - по ним проехался Т-72Б1 (id4041). Двое наших, наводчик БМП Андрей Капчур и стрелок Саша Левринец погибли под башней второго подбитого Т-64БВ (id4040). По технике: одну нашу БМП сожгли в самом начале боя, благо в ней никого не было - хватило ума не садить внутрь экипаж. Так же разбило ЗУшку,
![]()
покоцало осколками АГС и установки ПТУров (сепары целенаправленно выбивали средства усиления). Получил свое и "Бугай" - от попадания заклинило башню и орудие, танкисты отошли за позицию, дальше воевали как пехота. Второй БМП отрубило полметра пушки и издырявило осколками корпус - тем не менее, машина неизвестно каким чудом доковыляла до соседнего ВОПа, вывезя тяжелораненых. Второй танк и обе нерабочие "бехи" как стояли позади высотки, так и остались - сепары по ним не стреляли, видать, заранее рассмотрели что у нас живое а что нет. Ну и еще, тот бой оказался последним для нашего "Урала" - хоть он и стоял в капонире, но был раздавлен обошедшим позицию танком. Этот танк Т-64БВ (id4040), впрочем, там и упокоился, получив из РПГ-7 в незащищенную ДЗ крышу башни...![]( "near Sanzharovka, Debaltseve, Donbass, Ukraine, 2015")
Штурмом высоту 307.5 российские оккупанты так и не взяли, мы ее оставили 18 февраля - так как она оказалась внутри котла, то есть на территории согласно условиям Минского "перемирия" перешедшей под контроль оккупантов. Удержание там обороны потеряло всякий смысл..." (сержант Б.Лысый для Цензор.нет)
Видеорассказбоя за высоту 307б5 на ВОП "Валера", записанный с сержантом Б.Лысым
Комвзовода Александр Зозуляк вспоминает:
"Проти танків ми мали тільки 2 ПТУРа, 2 РПГ і одноразові гранатомети. Я думав, що вони просто перескочать через нас, бо це для них було найкращим варіантом - перескочити і потім ззаду усіх розстріляти. Але перший танк, який я побачив, обійшов нашу позицію зліва і хотів піти на нас, проте нам вдалося його підбити. Другий їхній танк теж обійшов нас зліва і пішов по самих окопах. Цей танк у мене на очах роздавив трьох наших хлопців з розвідки, які прийшли до нас на підмогу: старшого лейтенанта - командира взводу і двох його підлеглих. Це все відбувалось буквально за секунди, бо він летів на повному ходу.
Ворог їхав прямо на мене, націливши кулемет, під кутом, тобто однією гусінню по окопу, а другою по брустверу. Я почав думати, які є варіанти: побіжу вперед - розстріляє, якщо перелізу через окоп, теж шансів немає, бо там їдуть інші танки і звідти йде піхота. Єдиний варіант - плигнути під танк, заскочити між гусінню, в те місце, де я помітив невеликий відступ в бік окопу, в якому я міг вмістится.
У мене був кулемет, який я взяв замість свого автомата. Але він був або не змащений, або не почищений. Я ледве його зарядив і встиг зробити лише одну чергу, бо його заклинило. Потім плигнув прямо під танк, прокрутився в повітрі і впав на ліву сторону, з кулеметом у правій руці і рацією у лівій. Вороги побачили, що я плигнув під їхню машину, розвернулися і пішли правою гусінню по окопу, вирішивши мене задавити. Танк проїхався по моїй лівій руці і нозі, тобто по всій лівій стороні. Моя каска злетіла, чоботи теж. Машина зупинилася і потім задом наїхала на мене ще раз. Я опинився під ним. Гусінь ішла якраз біля голови. Але я повністю був при свідомості, тобто все відчував, бачив і чув. Коли відкрив очі, вони в мене дивилися в різні боки. Я думав, що ось і все - це кінець. Але коли танк проїхав по мені вдруге, я не міг зрозуміти, чому ще живий, і подумав, якщо біль відчуваю, значить ще буду жити. Мене врятував бронежилет і наколінники. Я шкодував, що в мене біля себе не було знеболюючих. Хоча права рука була зламана і навряд я б міг їх вколоти. Коли я потрапив під танк, ремінь від кулемету застряг у гусіні і зламав мені цю руку. Зараз туди вставили титанову пластину і 7 болтів. А мою ліву руку усю розтрощило. Ще, як виявили в лікарні, в мене було три переломи таза, опіки, розриви м'язів і просто відірвані м'язи. Коліно уціліло, але знизу я мав перелом гомілкостопа і три переломи в стопі, рвані рани з лівого боку.
Права нога була ціла, і я намагався себе нею навіть відкопувати, але робити це голою ногою важко. А взагалі танк притиснув мені рани і став жгутом, тому я не стік кров'ю, хоча все одно втратив її багато. Якби цей танк не звернув на мене увагу, і не застряг на мені, то напевно він перебив би останніх, хто залишився на тій позиції.
В той момент в мене працювали тільки логіка і інстинкт самозбереження. А страх свій я переборов ще в Золотому - просто змирився зі смертю і все. Тобто я себе переконав, що смерть це не саме гірше, що може бути. Источник: http://censor.net.ua/r337219
Найгірше - це втрата свого військового підрозділу, особливо якщо я можу бути в цьому винний; ось цього я боявся більше, ніж смерті. Тому поки я лежав під танком, я думав про своїх хлопців, а не про себе, - чи усі живі. Але за період бойових дій я не втратив жодного свого бійця, а усі поранені вже повернулися в стрій.
У такому положенні, під ворожою машиною, я пролежав десь біля години. Коли він на мені застряг, наші почали по ньому стріляти з РПГ. Він крутив баштою, але відкрив своє вразливе місце і один наш солдат підбив його. Халілов Руслан - це мій хлопець, підійшов і закинув всередину 2 гранати РГД-5, а водія-механіка витягли і взяли в полон, лише тоді, коли підійшла підмога. Руслан кулеметом відстрілювався від піхоти, бо вона одразу йшла за танками. Він ще намагався витягувати мене, хоча і не чув того що я йому говорив, бо його сильно контузило. Він подумав, що я мертвий, але все одно довго смикав і все марно, бо тіло затиснуло так, що можна було тільки відкопувати. Руслану довелося відступити, коли сепаратисти потрапили йому в кулеметну стрічку і він не мав чим відстрілюватися.
Третій ворожий танк пішов з правого боку. Він поїхав поза нашими позиціями і залетів у нішу, яка в нас була для машин, ось там його наші і підбили. Він згорів разом з нашим Уралом, який там стояв. Два інших танки втекли, коли підійшла наша підмога. Був майже вечір, коли хлопці добралися до мене. Гранатометник Борис разом зі мною був одним з останніх на позиції, він бачив мене під танком. Але коли приїхали наші, він подумав, що то вороги і почав відступати. Вони його помітили, під'їхали до нього, а він спочатку підняв руки, думав здаватися. Коли з'ясував, що це свої, показав їм де я лежу. Танк відтягнули. Мене поклали на плащ-палатку, вкололи знеболювальне. Підтягли до машини, і вкололи вдруге. Тоді вже я і відключився. Потім відвезли до своїх, до нашої мінометної батареї, що стояла в 3 км від тієї позиції. Там мене спочатку не впізнали, подумали, що я сепаратист. Я був весь у болоті, скривавлений, ліва частина тіла роздерта. Але знайшли документи і відправили у військовий шпиталь у Артемівськ.
Загалом на позиції загинуло 7 наших чоловік. Сепаратисти назвали ту висоту "Сталінградом", бо вони поклали там купу своїх сил. " Источник: http://censor.net.ua/r337219
67viktorв Российские танки на Донбассе ч.05Бой на ВОП Валера под Санжаровкой: 3 подбитых российских танка
Опорный пункт на высоте 307.5 создали танкисты из 17-й танковой бригады, собственно, по имени командира танкового взвода, который первым пришел на высотку - позиция и получила позывной "Валера". Находится близ села Сажаровка, рядом с Новогригорьевкой в районе Дебальцевого.
Рассказывает сержант 126 гпб ВСУ Борис Лысый, непосредственный участник событий:
"где-то к середине ноября сформировался постоянный состав: наш 3-й ГПВ, расчеты ЗУ-23-2 и АГС-17 из роты огневой поддержки, корректировщики из минометной батареи, и танк по имени "Бугай".
Бой 23 января 2015 г. Итог: захваченый российский танк Т-64БВ с надписью "Татары" на стволе.
Еще два танка, пройдя нашей перед позицией, ушли на правый фланг, мы их даже не видели, только слышали моторы. Один уполз куда-то в сторону Новогригорьевки (скорее всего, сепарские танкисты банально заблудились в тумане). А от второй ухитрился подползти практически к нам на позицию, как мы его проморгали, понятия не имею… хотя, из-за того что перед нами была низинка, туман в той стороне был самый густой. Но и сепары, по всему, тоже плохо понимали где оказались - что в итоге нас и спасло, у нашего "Бугая" к тому времени закончились снаряды, а воевать с танками посредством одних РПГ - то еще удовольствие. Благо, сепары в свои приборы видели еще меньше чем мы, наверное, поэтому и не стреляли. И, получив по башне "мухой", начали отползать назад (хотя никакого вреда танк не получил, только сбило коробку ДЗ). Отошли метров на 400, напоролись на запасной капонир для нашего танка, и благополучно "сели на пузо". Попытались было выехать, но, поймав в башню еще и выстрел РПГ-7 (судя по следам крови, ранивший наводчика), покинули машину и спрятались в яме под ней. Наши пробуют рыпаться к танку - сепары открывают огонь, не подойдешь, так еще и где-то там в тумане второй танк бродит… Стрелять по танкистам - без толку, пули летят выше, гранаты от подствольника рвутся перед танком. Один из разведчиков запустил ракету из ПТУРа, попал, но опять же без пользы - танк так и не загорелся, танкисты как сидели под ним так и сидят. И мы сидим. И что делать дальше - неясно. Так прошло с полчаса, потом на дороге со стороны Дебальцево сначала услышали гул, потом увидели танк - подошел, стал на перекрестке (метров 500 от нас), ворочает башней, но не стреляет. Чей танк непонятно, в той стороне позиция 40-го батальона, может они нам подмогу прислали, или с базы в Дебальцево… Хоть к тому времени видимость чуть улучшилась - видим не столько танк сколько его силуэт, а вот наличие опознавателей и какой флаг на башне - увы… Взводный побежал связываться с соседями, минут через 5 возвращается: танк не ихний, и мимо них никто не проходил, посему - огонь! Первый выстрел из РПГ мимо, второй и потом еще ракета из ПТУРа - вроде как попадания, куда именно непонятно, но в итоге башню ему повредили, по крайней мере больше он ней не ворочал, в каком положении была в таком и осталась. А сам танк разворачивается, и рулит вдоль зеленки к уже подбитому, по идее, сепары смогли как-то связаться со своими, те пришли на помощь, а на перекрестке стояли в попытке сориентироваться. В общем, танк прошел мимо нас бортом к позиции (один выстрел из РПГ-7 мимо, второй осечка, ПТУР осечка), остановился, подобрал своих, и благополучно смылся - больше выстрелить мы не успевали… Везучий, гад, попался, ну и молодец - ради спасения своих пройти вот так, подставив борт под выстрелы и не имея возможности отвечать - достойно уважения, будь он хоть трижды врагом. Еще, минут через 20, из тумана выскочил БТР-80 - куда он ехал мы так и не поняли, по ходу тоже заблудился. Прошел метрах в 450 по полю перед нашими окопами (4 выстрела из РПГ-7 мимо + 1 осечка), и тоже благополучно свалил восвояси. На этом, собственно, бой и закончился, обстрелы из "Градов" и минометов как бы не в счет. Часов через пару разведчики сходили к подбитому танку, принесли удостоверение одного из танкистов и карту (судя по ней в танке был командир танкового взвода, и, что интересно, на карте изображен совсем другой район - видать танкистов только недавно перекинули на наше направление).
![]( "russian T-64BV, captured by ukrainians")
![]( "russian T-64BV, captured by ukrainians")
![]( "russian T-64BV, captured by ukrainians")
![]( "russian T-64BV, captured by ukrainians")
Потом, притащили и сам танк, Т-64 с надписью "Татары" на стволе. Перегрузили оттуда в "Бугай" часть БК, так как нам взамен израсходованных привезли только ОФЗ, которыми стрелять по танкам толку мало. Так же, нам на ВОП добавили еще один танк, а еще мы быстренько прицепили к РПГ-7 оптические прицелы. Как оказалось, реальный бой сильно отличается от стрельбы по мишеням на полигоне, отсюда такое количество промахов - а ведь реально могли добавить в кассу еще один танк и БТР вдобавок." (Б.Лысый)
![]()
"Танк 17-й ОТБр «Тузик», был в резерве сектора С, пришел на «Валеру» 24.01.15, 25.01 в 4.30 утра его отозвали (категорическим приказом из сектора, мы-то отдавать не хотели). В обед 25-го, уже после известного боя, «Тузик» вернулся обратно на «Валеру», где в итоге и остался... Экипаж выжил" (комм. - Е.Горинов)
Бой 25 января 2015 г. Итог: три уничтоженых российских танка, один пленный танкист.
"В тот день, на "Валере" нас было 38 человек: из нашей 128-й ОГПБр, танкисты 17-й ОТБр, и разведчики 54-го ОРБ с поста на 307.9. Потом, подошло еще отделение из 54-го - у них в этот день планировалась пересменка, а вместо нее угодили прямо в бой. По технике и оружию: один Т-64, две БМП-2, ЗУ-23-2, АГС-17, 1 ДШК, пара РПГ-7, охапка бесполезных РПГ-22, ну и стрелковое - автоматы там, пулеметы). Еще был нерабочий танк, две таких же нерабочих БМП (одна наша, одна разведчиков), и МТЛБ зенитчиков (который боевой техникой можно назвать очень условно). И еще были 2 установки ПТУР - вот только, пользоваться ими умели постольку поскольку, тем более в условиях когда все вокруг переворачивается вверх дном…. единственная выпущенная ракета ушла в небо, пара осечек, а дальше было поздно. Нас атаковали - 5 танков бронегруппы батальона "Август", БТР, и порядка двух взводов пехоты (тут могу ошибаться, мы их ближе 600 метров не подпустили, вдобавок часть были в белых маскхалатах).
С танками проще: одному прилетело от "Бугая" (не смертельно, но утюжить ВОП он передумал), три - два Т-64БВ и один Т-72Б1 - ворвались к нам на ВОП, где и были благополучно угроблены из РПГ-7, пытавшихся выбраться танкистов угостили гранатами в люки.
первый уничтоженый российский танк Т-64БВ (id4042)
![]( "russian T-64BV, terminated by ukrainians")
![]( "russian tankist, killed by ukrainians")
Двухсотый сепар, наводчик - одного из экипажей Т-64БВ, гражданин РФ из Оренбургской обл. А вот мехвод данного Т-64БВ, трижды судимый гражданин РФ Гаджиев, был взят в плен и передан компетентным органам (комм. - Е.Горинов)
![]( "russian T-72B1 & T-64BV, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1 & T-64BV, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-64BV, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-64BV, terminated by ukrainians")
второй уничтоженый российский танк Т-64БВ (id4040)
![]( "russian T-64BV, terminated by ukrainians")
![]()
![]()
![]( "russian T-64BV, terminated by ukrainians")
Слетевшая при детонации БК башня похоронила под собой двоих наших бойцов - Андрея Капчура и Сашу Левринца. Ребята 4 месяца числились пропавшими без вести, пока их не обнаружили поисковики «Черного Тюльпана» (комм. - Е.Горинов)
![]( "russian T-64BV, terminated by ukrainians")
![]( "russian T-72B1 & T-64BV, terminated by ukrainians")
![]( "попытка переписать историю росТВ")
Но, пока жгли 64-ки, Т-72Б1 (id4041) успел пройтись гусеницей по окопу и натворить делов…
![]( "russian T-72B1, terminated by ukrainians")
Т-72Б1 подбитый 25.01.2015 г. - экипаж погиб. Данное фото сделано позже, после того как танк оттянули с передка чтобы достать зажатого под гусеницей старлея из 54 бата. Возгорание - это уже следствие одного из вражеских обстрелов. (Е.Горинов)
Потом, притащили и сам танк, Т-64 с надписью "Татары" на стволе. Перегрузили оттуда в "Бугай" часть БК, так как нам взамен израсходованных привезли только ОФЗ, которыми стрелять по танкам толку мало. Так же, нам на ВОП добавили еще один танк, а еще мы быстренько прицепили к РПГ-7 оптические прицелы. Как оказалось, реальный бой сильно отличается от стрельбы по мишеням на полигоне, отсюда такое количество промахов - а ведь реально могли добавить в кассу еще один танк и БТР вдобавок." (Б.Лысый)
"Танк 17-й ОТБр «Тузик», был в резерве сектора С, пришел на «Валеру» 24.01.15, 25.01 в 4.30 утра его отозвали (категорическим приказом из сектора, мы-то отдавать не хотели). В обед 25-го, уже после известного боя, «Тузик» вернулся обратно на «Валеру», где в итоге и остался... Экипаж выжил" (комм. - Е.Горинов)
Бой 25 января 2015 г. Итог: три уничтоженых российских танка, один пленный танкист.
"В тот день, на "Валере" нас было 38 человек: из нашей 128-й ОГПБр, танкисты 17-й ОТБр, и разведчики 54-го ОРБ с поста на 307.9. Потом, подошло еще отделение из 54-го - у них в этот день планировалась пересменка, а вместо нее угодили прямо в бой. По технике и оружию: один Т-64, две БМП-2, ЗУ-23-2, АГС-17, 1 ДШК, пара РПГ-7, охапка бесполезных РПГ-22, ну и стрелковое - автоматы там, пулеметы). Еще был нерабочий танк, две таких же нерабочих БМП (одна наша, одна разведчиков), и МТЛБ зенитчиков (который боевой техникой можно назвать очень условно). И еще были 2 установки ПТУР - вот только, пользоваться ими умели постольку поскольку, тем более в условиях когда все вокруг переворачивается вверх дном…. единственная выпущенная ракета ушла в небо, пара осечек, а дальше было поздно. Нас атаковали - 5 танков бронегруппы батальона "Август", БТР, и порядка двух взводов пехоты (тут могу ошибаться, мы их ближе 600 метров не подпустили, вдобавок часть были в белых маскхалатах).
С танками проще: одному прилетело от "Бугая" (не смертельно, но утюжить ВОП он передумал), три - два Т-64БВ и один Т-72Б1 - ворвались к нам на ВОП, где и были благополучно угроблены из РПГ-7, пытавшихся выбраться танкистов угостили гранатами в люки.
первый уничтоженый российский танк Т-64БВ (id4042)
Двухсотый сепар, наводчик - одного из экипажей Т-64БВ, гражданин РФ из Оренбургской обл. А вот мехвод данного Т-64БВ, трижды судимый гражданин РФ Гаджиев, был взят в плен и передан компетентным органам (комм. - Е.Горинов)
второй уничтоженый российский танк Т-64БВ (id4040)
Единственное фото, сделанное 25.01.2015 (Б.Лысый)
Мехвод и наводчик - где-то под танком, убиты при попытке к бегству, обугленные останки позже будут найдены и отправлены в Днепр. Командир - убит из стрелкового, сполз обратно в башню, после детонации БК его выбросило и похоронило под этой же башней. Найден в мае поисковиками «Черного тюльпана» и передан представителям ДНР. (комм. - Е.Горинов)
Слетевшая при детонации БК башня похоронила под собой двоих наших бойцов - Андрея Капчура и Сашу Левринца. Ребята 4 месяца числились пропавшими без вести, пока их не обнаружили поисковики «Черного Тюльпана» (комм. - Е.Горинов)
Но, пока жгли 64-ки, Т-72Б1 (id4041) успел пройтись гусеницей по окопу и натворить делов…
Т-72Б1 подбитый 25.01.2015 г. - экипаж погиб. Данное фото сделано позже, после того как танк оттянули с передка чтобы достать зажатого под гусеницей старлея из 54 бата. Возгорание - это уже следствие одного из вражеских обстрелов. (Е.Горинов)
Еще один танк, увидев судьбу троих своих собратьев, отвернул и отступил к Санжаровке, БТР свалил еще раньше. Также уцелел мехвод одного из подбитых танков - его взяли в плен. Такой вот итог боя с танками. Двинувшая минут через 20 пехота на этом фоне смотрелась скучно и неубедительно, ее отбили без потерь с нашей стороны.
Теперь о грустном… Стрелок нашего взвода Адальберт Ковач убит осколком снаряда, АГС-ник РВП Федя Лопацкий пулей из НСВТ. Трое, ст.л-нт Сергей Свищ, снайпер Саша Венгер из 54-го ОРБ, и зенитчик Вова Питак из РВП нашего батальона - по ним проехался Т-72Б1 (id4041). Двое наших, наводчик БМП Андрей Капчур и стрелок Саша Левринец погибли под башней второго подбитого Т-64БВ (id4040). По технике: одну нашу БМП сожгли в самом начале боя, благо в ней никого не было - хватило ума не садить внутрь экипаж. Так же разбило ЗУшку,
покоцало осколками АГС и установки ПТУров (сепары целенаправленно выбивали средства усиления). Получил свое и "Бугай" - от попадания заклинило башню и орудие, танкисты отошли за позицию, дальше воевали как пехота. Второй БМП отрубило полметра пушки и издырявило осколками корпус - тем не менее, машина неизвестно каким чудом доковыляла до соседнего ВОПа, вывезя тяжелораненых. Второй танк и обе нерабочие "бехи" как стояли позади высотки, так и остались - сепары по ним не стреляли, видать, заранее рассмотрели что у нас живое а что нет. Ну и еще, тот бой оказался последним для нашего "Урала" - хоть он и стоял в капонире, но был раздавлен обошедшим позицию танком. Этот танк Т-64БВ (id4040), впрочем, там и упокоился, получив из РПГ-7 в незащищенную ДЗ крышу башни...
Штурмом высоту 307.5 российские оккупанты так и не взяли, мы ее оставили 18 февраля - так как она оказалась внутри котла, то есть на территории согласно условиям Минского "перемирия" перешедшей под контроль оккупантов. Удержание там обороны потеряло всякий смысл..." (сержант Б.Лысый для Цензор.нет)
Видеорассказбоя за высоту 307б5 на ВОП "Валера", записанный с сержантом Б.Лысым
Комвзовода Александр Зозуляк вспоминает:
"Проти танків ми мали тільки 2 ПТУРа, 2 РПГ і одноразові гранатомети. Я думав, що вони просто перескочать через нас, бо це для них було найкращим варіантом - перескочити і потім ззаду усіх розстріляти. Але перший танк, який я побачив, обійшов нашу позицію зліва і хотів піти на нас, проте нам вдалося його підбити. Другий їхній танк теж обійшов нас зліва і пішов по самих окопах. Цей танк у мене на очах роздавив трьох наших хлопців з розвідки, які прийшли до нас на підмогу: старшого лейтенанта - командира взводу і двох його підлеглих. Це все відбувалось буквально за секунди, бо він летів на повному ходу.
Ворог їхав прямо на мене, націливши кулемет, під кутом, тобто однією гусінню по окопу, а другою по брустверу. Я почав думати, які є варіанти: побіжу вперед - розстріляє, якщо перелізу через окоп, теж шансів немає, бо там їдуть інші танки і звідти йде піхота. Єдиний варіант - плигнути під танк, заскочити між гусінню, в те місце, де я помітив невеликий відступ в бік окопу, в якому я міг вмістится.
У мене був кулемет, який я взяв замість свого автомата. Але він був або не змащений, або не почищений. Я ледве його зарядив і встиг зробити лише одну чергу, бо його заклинило. Потім плигнув прямо під танк, прокрутився в повітрі і впав на ліву сторону, з кулеметом у правій руці і рацією у лівій. Вороги побачили, що я плигнув під їхню машину, розвернулися і пішли правою гусінню по окопу, вирішивши мене задавити. Танк проїхався по моїй лівій руці і нозі, тобто по всій лівій стороні. Моя каска злетіла, чоботи теж. Машина зупинилася і потім задом наїхала на мене ще раз. Я опинився під ним. Гусінь ішла якраз біля голови. Але я повністю був при свідомості, тобто все відчував, бачив і чув. Коли відкрив очі, вони в мене дивилися в різні боки. Я думав, що ось і все - це кінець. Але коли танк проїхав по мені вдруге, я не міг зрозуміти, чому ще живий, і подумав, якщо біль відчуваю, значить ще буду жити. Мене врятував бронежилет і наколінники. Я шкодував, що в мене біля себе не було знеболюючих. Хоча права рука була зламана і навряд я б міг їх вколоти. Коли я потрапив під танк, ремінь від кулемету застряг у гусіні і зламав мені цю руку. Зараз туди вставили титанову пластину і 7 болтів. А мою ліву руку усю розтрощило. Ще, як виявили в лікарні, в мене було три переломи таза, опіки, розриви м'язів і просто відірвані м'язи. Коліно уціліло, але знизу я мав перелом гомілкостопа і три переломи в стопі, рвані рани з лівого боку.
Права нога була ціла, і я намагався себе нею навіть відкопувати, але робити це голою ногою важко. А взагалі танк притиснув мені рани і став жгутом, тому я не стік кров'ю, хоча все одно втратив її багато. Якби цей танк не звернув на мене увагу, і не застряг на мені, то напевно він перебив би останніх, хто залишився на тій позиції.
В той момент в мене працювали тільки логіка і інстинкт самозбереження. А страх свій я переборов ще в Золотому - просто змирився зі смертю і все. Тобто я себе переконав, що смерть це не саме гірше, що може бути. Источник: http://censor.net.ua/r337219
Найгірше - це втрата свого військового підрозділу, особливо якщо я можу бути в цьому винний; ось цього я боявся більше, ніж смерті. Тому поки я лежав під танком, я думав про своїх хлопців, а не про себе, - чи усі живі. Але за період бойових дій я не втратив жодного свого бійця, а усі поранені вже повернулися в стрій.
У такому положенні, під ворожою машиною, я пролежав десь біля години. Коли він на мені застряг, наші почали по ньому стріляти з РПГ. Він крутив баштою, але відкрив своє вразливе місце і один наш солдат підбив його. Халілов Руслан - це мій хлопець, підійшов і закинув всередину 2 гранати РГД-5, а водія-механіка витягли і взяли в полон, лише тоді, коли підійшла підмога. Руслан кулеметом відстрілювався від піхоти, бо вона одразу йшла за танками. Він ще намагався витягувати мене, хоча і не чув того що я йому говорив, бо його сильно контузило. Він подумав, що я мертвий, але все одно довго смикав і все марно, бо тіло затиснуло так, що можна було тільки відкопувати. Руслану довелося відступити, коли сепаратисти потрапили йому в кулеметну стрічку і він не мав чим відстрілюватися.
Третій ворожий танк пішов з правого боку. Він поїхав поза нашими позиціями і залетів у нішу, яка в нас була для машин, ось там його наші і підбили. Він згорів разом з нашим Уралом, який там стояв. Два інших танки втекли, коли підійшла наша підмога. Був майже вечір, коли хлопці добралися до мене. Гранатометник Борис разом зі мною був одним з останніх на позиції, він бачив мене під танком. Але коли приїхали наші, він подумав, що то вороги і почав відступати. Вони його помітили, під'їхали до нього, а він спочатку підняв руки, думав здаватися. Коли з'ясував, що це свої, показав їм де я лежу. Танк відтягнули. Мене поклали на плащ-палатку, вкололи знеболювальне. Підтягли до машини, і вкололи вдруге. Тоді вже я і відключився. Потім відвезли до своїх, до нашої мінометної батареї, що стояла в 3 км від тієї позиції. Там мене спочатку не впізнали, подумали, що я сепаратист. Я був весь у болоті, скривавлений, ліва частина тіла роздерта. Але знайшли документи і відправили у військовий шпиталь у Артемівськ.
Загалом на позиції загинуло 7 наших чоловік. Сепаратисти назвали ту висоту "Сталінградом", бо вони поклали там купу своїх сил. " Источник: http://censor.net.ua/r337219